життя, то прототип rest room

життя, то прототип rest room

відкриваю двері до вбиральні, а переді мною 4 закритих дверей.і щось мене стопить:"це що перевіряти всі, щоб знайти відкриті?".
і знаєте, далі, як в аркадах, у які ми грали у віці 11 років: маєш вгадати, які з них ведуть на наступний рівень. в грі,зазвичай, шукаєш деталі, вловлюєш нюанси, придивляєшся, може, які з них привідкриті, а тоді задіюєш всі стратегії шерлок холмса і відкриваєш одну за одною. бо ж хочеться бігти далі - бажання виграти всіділа)
мій варіант #не_гри: пробую 3 дверей - закриті.ну його. розвертаюся і йду.  вбігає за мною студентка, і я лиш через отвір бачу, як вона щойно увійшла в 4 двері. четверті В І Д К Р И Т І двері.

сьогодні зробила в незліченний раз дурницю. не буду прокручувати її сенс, бо в книзі про щастя кажуть, що це енергію забирає.а індійці взагалі мають ритуал після якого забороняють друзям говорити про негативний досвід, бо це шкодить енергетичному полю. тому ви не дивуйтеся, якщо я просто на шутейки переводжу всі ваші проблеми. добра бажаю,індійці ж шарять:) так от, справа зовсім не в полях, дурницях, чи тому, що за мною фейл, а в тому, що за 30 хвилин я в голові прокрутила сотні варіантів, Якби-то згладити свій факап. і це не нормально!я підводила під свої помилки раціональне пояснення. вже стояла на дворі, дихала свіжим повітрям, назбиравши тих "по-перше","по-друге", десь під соточку, але не легшало. лише в момент, коли прийняла відповідальність - відпустило. і тут приходить в голову цитата якогось лектора з сотого тренінга: "за все відповідаємо ми самі, тільки слабкі шукають виправдання". все більше розумію, що не люблю перекладати відповідальність, від цього боюся і брати. відповідно роблю лише те, в чому впевнена,бо стратегію відповіді на жорстку критику ще теж не розробила. що по списку кайфових факапів? оновлюю таски: в невизначеність,Жень, там тотальне щастя.

а ще хейтчу упередженість. знаєте чому? бо в собі таке знайшла. ця дурнувата ідея, що у всьому є чорне і біле. що якщо людина говорить щось погане про когось, то це істинна брехня, бо я чула лише хороше. суміщаються ці риси, камон! просто я вперто хочу бачити всіх хорошими. і, як каже Світлана Ройз:" бачити у всіх тільки хороше - спроба втечі від реальності. бачити інших  різними,значить залишатися в контакті і співчутті. напевне, це про сміливість бачити і в собі тіньові сторони". просто так важливо зрозуміти - боретеся ви за воістинно велику ціль, чи просто хочете перемогти?

і ще от думаю над тим, що з самодостатніми людьми стається, коли їх критикують? чи можна бути самодостатнім і все ж перейматися думкою інших про себе? бо ж цілісність це про баланс, а чи входить сюди баланс думок: своїх та оточуючих.

Проблема лиш в тому, що в аркадах у 2009 було далеко не 4 дверей, а по 12 на вищих рівнях. ми витрачали кілька життів, підживлювалися якимось еліксиром в зелененькій пляшечці і відкривали всі двері, які могли. та в кінці чекали скарби.



Життя, як ця rest room, як аркада 2009, безліч дверей, які чекають, аби ти їх відкрив. і хай 3 будуть закритими, за 4 чекатиме завжди вихід. просто не втомлюйтеся стукати!

зустрінемося на вищому рівні, я знайшла тоді 5 двері:)

Обіймів вам, палаючих очей, якими ви запалюєте і любові, міцнішої, ніж є в світі.