Популярные сообщения

пятница, 23 марта 2018 г.

відвертість.

не вирішуйте за інших/дилема "взяти/дати"
"На одинці дні такі повільні",- грає в моїх навушниках Бумбокс,коли я вилітаю з гуртожитку о 7 годині ранку,запізнюючись на групову роботу з предмету internationalization in profesional sport. Обіцяла собі вникнути в цю тему і читати спортивні новини,їздити на велосипеді і робити серйознішу зарядку ранками.Поки - лише бігаю з 5 поверху сходами вниз,коли ліфт не працює. Часто запитую світ,а чому музеї замкнені уночі?І тоді розумію,що сьогодні 24/7 це мало,мало щоб називатися повноцінним днем. Пам'ятаю,як в садочку рахувала хвилини тихого часу(страшно його не любила), і тоді 2 години здавалися вічністю. Тільки тепер розумію,що цінність часу не в тому,щоб його його розпробувати на смак,дегустувати чи помічати. Важливо,щоб він літав,це означає,що ви робите те,що подобається і живете так,як хотіли б.
Все-таки не одна.Бо плутаюсь в датах,походах в музеї,станціях метро,назвах балету,поверхах бібліотеки,назвах курсів і продуктах на сніданок,дзвінках у вайбері і нових фразах. Пройшло 3 тижні і певне це щастя,що є які імена плутати і про що згадувати. 
Ваші 24/7,3 тижні пройдуть,як не крути,робіть все,щоб було в чому плутатись:)

Відвертість:завжди думала,що це так круто робити роботу за інших.Мовляв і їм полегшуєш життя і хочеш круто - зроби сам.Але... лідери 21 століття вирізняються з поміж інших тим,що ДЕЛЕГУЮТЬ ПОВНОВАЖЕННЯ. Людина почуває себе ціннішою(за пірамідою Маслоу),коли має належність до чогось:праці,команди,результату. Виконуючи все самостійно,ви ненавмисне лишаєте людину можливості розвиватися,досягати цілей,вносити свій вклад і бути щасливою.
Як кажуть тут:"Самостійно доводити до ідеалу будь-які речі може кожен.Тільки справжні лідери вміють досягати ефективності,працюючи в команді".
Діліться відповідальністю,обов'язками,завданнями.Люди поруч хочуть боротися і досягати,не забирайте в них шанс стати частиною чогось великого.

Викладачі малюють схеми з чоловічками,монтують відео,заохочують до запитань,дають групові завдання і діляться досвідом.коли я кажу досвід,то це не 20 років роботи в університеті,а робота на 3 інших континентах,в 10 країних на 5 міжнародних корпораціях. це те,чим тут може похвастатися кожен викладач.в них це модно,презентувати на першій лекції себе,показуючи з ким ви "маєте справу". Але "ротик відкрила" тільки я,для інших це щось на рівні "стандартного".
Що різнить наші ВНЗ від європейських,так це відповідальність студентів.(все описую з власного досвіду,тому досить суб'єктивно).Коли настільки сильна віддача від викладачів,студенти відчувають обов'язок - "здати","підготуватися","захистити".Бо коли так багато дають,найгірше,що може бути - це не втілити отримані знання на практиці.Тому в суботу в бібліотеці немає вільного місця на 6 поверхах і модно тусити на 6 поверсі біля вікна бібліотеки,а не в кіно.Оце мода.Її поширюють викладачі:перш за все - віддаючи всі знання,які мають.
+Цент до центра євро береже.Це про Австрію.Тут дають здачу навіть 1,2 центи щораз.Ось це необезціненна валюта.
+Всі blow свої носики прямо в бібліотеці,тут це норма.Були в театрі,так жіночка стала робити це під час вистави,на весь зал:)
+В мене є список з 50 музеїв,які я хочу обходити.Звітуватимусь вам,чи зможу)
На завершення.Те,що не випробовує вас,не робить вас кращим!
Тому піднімайтеся і йдіть♥

понедельник, 19 марта 2018 г.

you can.

Картинки по запросу quotes pinterest
Як би багато дивного не траплялося щодня,переконую себе,що не обов'язково кожен мій наступний крок приречений на провал, і що можна постаратися і наступна річ змінить його на всі 180 градусів.Ви помічали,що люди так рідко називають день ІДЕАЛЬНИМ,але так часто я читаю,які дні "жахливі.паскудні.нещасливі та дурні". Так ось,ви робите його таким,не помічаючи ввічливість чи добрі жести перехожих,а фокусуючись на тому,як хтось спохмурнів,коли ви передавали за проїзд,чи як маленький хлопчик наступив вам на взуття.

сьогодні було так багато "нависаючих тем",але,як каже один мій хороший друг "загруженість  виганяє дух невдоволення або суму".виганяла його 5 годин в бібліотеці,але у мене вийшло:)

А ще зранку слухала подкаст The GaryVee,де вицепила круту ідею. "я одержимий тим,щоб всі мене любили.але це тільки через те,що я хочу змінювати світ.а тільки будучи улюбленцем усіх,ти можеш вплинути на їхні ідеї і пориви". Так як обдумувала цю темку,що пройшла свій корпус.але знаєте,не вперше:D
  А ще,англійською менше ображаєш людей. принаймі мені так здається. ну ось кажуть,що перед тим,як сказати - подумай. при перекладі в думкам,так і виходить) хоча,з жартами це не діє.вони ллються, як рідною мовою.такі ж невдалі і без межІ іххіхі
Straight back to the Erasmus:
-Ви пройшли у Відень
а далі були крики,танці і все по сценарію.
але веселкащастя закінчилися,як тільки я стикнулася з кількістю документів на візу,пошуком житла та іншими формальностями.
Якщо кому юзфул(я старалась до кінця не використовувати англійські слова в українській,простіть ті,хто це ненавидить) то тримайте:
1.Довідка про несудимість(3 дні терміново+спеціальна для візи,можна замовити онлайн).
2.Довідка про навчання в університеті(за кілька днів замовляється в деканаті)
3.Копії закордонного паспорту+копії всіх віз.
4.Всі сторінки українського паспорта.
5.Анкета є на сайті посольства,заповнити її.
6.Фотки(дивіться вимоги)
7.Контракт на проживання(де вказаний тип і дати проживання)
8.Лист про фінансове забезпечення від університету хост.
9.Офіційний лист про прийняття(надішлють поштою).
10.Свідоцтво про народження(копію завіряти нотаріусом і прикріпляти переклад теж завірений нотаріусом).
11.Страхування(я скористалася ТАС,багато офісів в Україні.)
Всі документи мають бути перекладені(можна вами) і завірені в нотаріуса.
+документи треба брати з собою в оригіналі в посольство.в Астрійське посольство можна реєструватися онлайн.

Ще є таких багато написаних топіків і тем.Якщо комусь будуть цікаві деталі-пишіть.

Тільки я подумала,що день надто напружений,сусідка принесла свіжий попкорн.
Поставлю крапку на цьому дні зараз,коли можу сказати,що він вдався!

Дякую,що читаєте і пишете.Ви змушуєте мене вибирати joy завжди,писати,коли в очі можна ставити сірники і посміхатися,коли шукаю свій в котре загублений корпус.
♥

четверг, 15 марта 2018 г.

3 стадія:усвідомлення.

Екстерном перші 2 стадії
-Адаптація?Не так собі я уявляю перші тижні навчання.
-Поговоримо з тобою за тиждень,а потім за 14 днів.
Пройшло рівно два тижні.Ти таки була права!Я перейшла на 3 стадію,лиш зараз усвідомивши,що пролетіла повз попередні дві,вціливши в кожній у яблучко. Спершу було заперечення(тиждень і 6 днів),на 14 я плавно перейшла до ностальгії.На щастя, не затримавшись там надовго,наступного ранку я зрозуміла,що я тут,в столиці країни,яка визнана найкращою для життя. І тепер найцікавіше:я навчилася брати момент за руку і не відпускати. УСВІДОМЛЕННЯ це певне найкраще,що мені доводилося відчувати.
Зранку бігла читати в шестиповерхову бібліотеку з виглядом на місто.стріла милого хлопчика,попросила допомогти.Так довго говорили,а потім виявилося,що він з України.В плані енергетики,українці відчуваються здалека:ідуть,розмахуючи руками,емоційно жестикулюють,обіймаються з усіма і посміхаються. 

Збиралися тиждень на пікнік,було сонячно і +15 вдень,сьогодні +5 і вітер.Здогадайтеся хто поїхав до Seestadt?Правильно,Женя зі знайомим з Мексики,який вже тиждень жаліється на низьку температуру:D
Кажуть,людина звикає до всього,а до зручностей вдвічі швидше.
Так ось:
якщо метро відхиляється від графіку на 1 хвилину,можна побачити на платформі насуплених людей.Я так і не дізнаюсь,що було б з таймменджементом бідних автрійців,якби вони чекали на транспорт,не знаючи,він буде за 15 хвилин чи за 30.Певне,в Україні вся їхня пунктуальність зводиться на нівець.
"If the world would one day comes to an end,i will move to Vienna,because in Vienna everything happens 50 years late,"-Gustav Mahler.
Гляньте на фотки,ми з цим поважним паном точно говоримо про один Відень?
До речі,для любителів пива.Заклад,який нам порадив місцевий УКРАЇНЕЦЬ - 1516.Замовте там Krugerl,не помилитесь.

Всі так кричать про кращу Європу,про високий рівень життя і про те,що Україні далеко. Далеко не Україні,а нам!Тут люди шукають спеціальні смітники і для жуйок,для цигарок,пропонують провести до потрібної зупинки,радять марки продуктів в супермаркетах,сидять в бібліотеці годинами. Тут не краще,тут по-іншому. Мені здається,тут давно усвідомили,що "не вирішувати - теж рішення.не змінювати - теж вибір".
Коли наші діти розумітимуть,що зірвати живу квіточку - заламати руки рідній планеті,у нас буде шанс.

Надіюсь,в семестровому обміні є тільки три стадії.Це честь бути з тобою,hawara Усвідомлення.

среда, 14 марта 2018 г.

ЦМАМ - другий дім.

Як я жила біля 218 кабінету КНЕУ
Всі,кого не цікавить тема Ерасмусу, можете далі не читати.Або хоча б зробити вигляд,що ви зробили все, аби ваше майбутнє було яскравим і прочитати цю статтю!

Є мільйони способів знайти собі програму обміну. В Європі це щось на зразок "пішов гуляти- опинився в іншій країні". Тут університети мають партнерів в Сінгапурі,Штатах,Британії і інших "омріяних та далеких" країнах. В нас все трошки складніше,бо нашим студентам аби подалі за океан.Їхня молодь дивиться на систему акредитації університетів і досвід викладачів,перед тим як вибрати ВНЗ для обміну.Думаю ви зрозуміли,що Україна їх може мало як зацікавити в цьому плані.А для партнерства - головне обмін.Саме тому,я мала можливість  обрати з-поміж Італії,Австрії та Болгарії.Може то й на краще. Бо як кажуть,вибір робить людину нещасною.
Все почалося з мого телефонного дзвінка в центр міжнародної мобільності на початку червня.Тоді я ще і не підозрювала,що завдяки тернистому шляху до Відня я зустріну свого ментора,вивчу сотні ідіом для IELTS,вдосконалю англійську перекладаючи документи для візи,знатиму усіх викладачів ще до того,як вони відправлять мене на дистанційне та найголовніше - навчусь писати мотиваційні листи.Але це було потім. Тоді я телефонувала зляканим голосом і питала,як поїхати по "тій програмі,що доступна студентам КНЕУ". Мені дали ясно зрозуміти,що у мене є три місяці на диво,щоб здати IETS,і в вересні вони чекатимуть мене з пакетом документів до університетів.Яких?тоді я ще не знала.

Далі був ATLAS.Знаю,що ви очікували на мою розповідь про те,як з 1 червня(ще під час сесії) я почала старанно готуватися до іспиту з англійської мови,але розповім ПРАВДУ.
Були безсонні ночі на музичному фестивалі,пригоди в наметовому містечку.Потім була англійська,незрозумілі графіки,чарти і тексти про види альтернативного лікування. Між цим рафтинг,подорожі до інших міст і гостювання подруги з іншої країни.До чого я веду,якщо ви інтенсивно готуватиметеся,то такі паузи тільки на краще.IETS це не каторга,а задоволення,якщо до нього готуватися з правильною людиною.

Далі я оббивала пороги ЦМАМ,дізнаючись про можливі країни і повний пакет документів.В кожному університеті є центр міжнародної академічної мобільності,де ви можете дізнатися всю цю інформацію. Отож,в КНЕУ обов'язковими є:
1.CV європейського зразка.
2.Мотиваційний лист(спеціально орієнтований на кожен університет)Якщо цікаво,детальніше опишу принцип написання згодом.
3.Результати екзамену(IELTS,TOEFUL)в деяких випадках,це самопрезентація.
4.Академічна успішність(довідку можете взяти в деканаті)
Я подавала на все відразу.Вже там вирішують кого і куди відправляти. Дізнайтеся,в вашому університеті можуть бути цікавіші пропозиції університетів.
Я на той час,вже добряче перезнайомившись з усіма працівниками ЦМАМ, зрозуміла,що вони можуть допомогти з усіма аспектами.
Отож,я подала документи і ходила прикривала очі,коли хтось питав,навіщо мені був той IELTS. Хоча,насправді,я знала,що перш за все,він для мого розуміння і сприйняття академічної англійської.
А далі було 2 місяці чекання.Хоча...стоп.я подала документи і забула про те,що телефонуватимуть з невідомого номера на мобільний(а я так часто збиваю і забуваю перетелефнувати).
але мені не дзвонили...проблема була цьому...

понедельник, 12 марта 2018 г.

Стук.Бомба.Вибух.

Counting stars
Ми дивимося на зоряне небо,бо всі вже знають про мою здатність забувати.забувати милуватися.насолоджуватися і ловити. Сьогодні я певне душею вдома,бо так тепло,затишно і якось по-своєму,ніби під боком, як завжди, ті,хто люблять,жартують на наші теми і знають,як я люблю обійми. Якби це дивно не звучало,але саме їх відсутність видає цю країну. 
4 дні тому до мене в двері постукало щастя. Так сильно і кілька разів,що я аж підскочила на місці. Воно було таким теплим,моїм і рідним.
Лише кілька днів безмежно довгих розмов,жартів,посмішок і всього,що ТУТ роблять "відчужено і абияк" і я,як кажуть академічноюмоєюулюбленою on the cloud nine. 
Щастя від країн,міст,подорожей,атракціонів,делікатесів і від людей.І хай там як,але не такі ми самодостатні,як думаємо. Ми робимо своє щастя.Але люди роблять нас.
 Огляніться навколо.Хто ті 5 людей,яким ви довіряєте власне повсякденне і майбутнє?

Правило 1.Віддавайте іншим більше,ніж очікуєте отримати у відповідь Не даючи,не очікуйте.
Правило 2.Є лише два види рішень:заради зростання і через страх. Не віддавайте владу комусь,чомусь. Завжди ставте галочку:заради майбутнього.

Ви знали,що "солоні сльози" це не метафора,вони справді залишають сольоні сліди,як після купання в морі. Лишень в таку погоду ніде купатися. Кажуть,щоб виявити слабкість треба бути сильним. Є навіть така терапія:коли вже надто складно і не під силу терпіти - радять просто плакати.плакати так,ніби це твої найщиріші слова душі. Але я завжди це називала наївністю і непристосованістю до навколишнього середовища. Так цікаво,наскільки все можна викривити і пристосувати до власних ідей і бачень.

Повернемося до тих,хто змушував моє серце говорити словами.
Ми були в Зоопарку,на балеті,на верхівці костелу святого Стефана, будинку метеликів,шопінговій вулиці,WU,цепочках на Prater. Де були ми,там завжди було сонце.

Загадую бажання,падає зірка, і я вже точно знаю,що вони доносять мої побажання. а втілюють все люди.
Нехай наступний день буде вашим днем втілення чиєїсь мрії.Хай навіть проста зустріч.Інколи це цінніше,ніж Вам здається♥

вторник, 6 марта 2018 г.

inhale confidence,exale doubt

Для мене це нічого не коштує.Тобі в радість.




Приблизно так відповів хлопчик,коли я просила/благала/ридала допомогти мені з друкуванням документів.Я звикла мати справу з людьми,тут їх заміняють інформаційні стенди/автоматичні прибори/або взагалі не заміняють.Певне,тут покладаються на аналітичні здібності людей.Я надаю перевагу спілкуванню,машина не побачить весь відчай в моїх очах:D

Після того,як я не змогла знайти PC клас,перепитала студентів,залишила власний пароль до системи дома,не могла ввійти на пошту,цьому хлопцю вдалося врятувати мій день.І хай там як,але робот би зламався приймати мої слова подяки.а той хлопчик ні.
в світі є хороші люди.
але так часто ми боїмося приймати,обіймати і відчувати.сприймаючи світ,як гру,в якій,отримавши м'яч,обов'язково потрібно кинути назад.
існує інша система,в якій немає "а_взамін_ти_мені_що"!

і ще про виклики:"життя починається там,де закінчується зона комфорту"
Виходьте,бийте в двері,натискайте кнопку "вихід",на край - розбивайте аварійним червоним молоточком вікна і біжіть. біжіть туди, де ви ніколи не були. так люблю фразу "хіба хтось казав,що буде легко?" ніхто взагалі нічого не казав,ви самі можете вирішувати.

мої намистинки свідомості:
люди дають без взамін(бо на що сподівається сотня людей в метро,на вулицях,коли проводить мене до потрібної станції/вулиці)
після всього,що подужаєте САМІ,ви неодмінно будете пишатися собою.(гугл мепс поки не дає такого шансу)
і останнє:внутрішня мотивація сильніша будь-яких заохочень з середовища.тому,якщо хочете викреслити пункт з плану,зрозумійте для чого це вам.

з милого:отримала нагетси від свого мобільного оператора,купила кепку мрії,прослухала кайфовий курс.
  • знайти хороше в цьому дні - ticked of
    STRIVE FOR PROGRESS,NOT PERFECTION.

понедельник, 5 марта 2018 г.

Оголошення:"Хто загубив щастя?"Віддам за винагороду.

Оголошення:"Хто загубив щастя?"Віддам за винагороду.
-Ohhh....dog,he is awesome!
-Do you want HER puppies?

Розмова об 11 pm біля метро. Далі я шукала свій гуртожиток.
-Євгеночко,а ти не думала,що без google maps ти не зможеш зорієнтуватися на місці?
-Тат,я ношу павербенк,кілька сім-карток,кілька юзб і на край,поруч є завжди люди.
Так і сталося,тільки врятували мене останні(перехожі). Просто відмовила сім-карта.Все,що я знала,це назву своєї вулиці.А далі справа за австрійцем на фіолетовій лінії метро,сирійцем який не любить це "electronic city" і якоюсь простотою,мовляв,а в мене є вибір?



Я іду по вулиці,прямуючи до Karls Kirche,розумію,що дивлюсь на все на рівні очей.цікаво,як давно?я вже не пам'ятаю,коли востаннє спостерігала за дахами будинків.Це був мій день відкриття нових форм,стилів і краєвидів.Скількома речами ми можемо насолоджуватися,але забуваємо піднімати очі?! Розглядаю бароко і готику навколо,різницю між якими нам так сильно намагалися донести в школі.Тут так легко спіткнутися...спіткнутися об щастя.тут воно на кожному кроці!і я не про Відень,я про життя. Утилізую його 24/7/364





Karlsplatz,Winer Eistraum,Kirche im Kleinen мене приворожили.Останнім часом думала,що стала дуже примхливою на емоції.Вважала,що тільки стрибок з парашутом,дайвінг,серфінг зможуть викликати бурю емоцій,за якою я влаштувала погоню. Треба було не екстримальне,а нове. Шукаю тут його щодня,виглядаючи щоранку з вікна,підозрюючи,що це і є воно.



Дивлюсь на десятки фотографій на муд борді і думаю:"В мене в будинку будуть фотообої".Не для впевненості чи підтримки,не для простої естетики,а для того,щоб знати,що ніхто в світі ні за які мільярди не купить всіх емоцій,які принесли мені ці люди.



Хресна сказала,що Відень не забирає безтурботність,а додає: зріслість і дорослість. Якщо 2+2 і справді 4,то я ще й в плюсі. Почуття гумору англійською поки не прибавилось,не погано було б отримати в результаті все-таки 5,а не 4.



А знаєте що?Я б взяла тих цуценят. Але боялася,що заблукаю ще разом з ними.Спочатку треба розібратися з навігацією без допомоги приладів,а тоді вже брати на себе якусь відповідальність.



Висновки:ніколи не кажіть людям шлях,в якому не впевнені.

Часто ми встановлюємо хибну цінність для речей(подій),віддаючи найцінніше за те,що тільки на даний момент вважаємо важливим.
 Не торгуйте щастям,такий товар обмінну не підлягає,навіть з чеком.
На рівні очей дивиться той,хто хоче бачити тільки горизонт.Якщо ви плануєте насолоджуватися заходом сонця,підіймайте голову до неба частіше.
Buena onda.



суббота, 3 марта 2018 г.

Не забирай найцінніше


Так багато даєш...
                                                           
Щоб ви не думали,що в мене тут казочки віденські,то розкажу вам кілька історій.
Захопилася перфектним інтер'єром свого гуртожитку і хотіла показати по відеозв'язку батькам,де пропадатиме їхня донечка наступні 4 місяці.Вийшла в коридор(це ж теж було надзвичайно важливо,як батьки проживуть,не знаючи,як виглядає коридор Жені)І тут бац - за мною зачинилися двері.Звісно з телефоном в 21 столітті можна багато що,але коли я відмовилася платити 125 євро,мені запропонували заночувати на диванчиках. Так і було,там і ночувала б,чекаючи майстрів на наступний день.Але далі було чудо.Ночувала я в своїй кімнаті.

Повага.Ввічливість.Хоча я просто вирішила,що це банальний швидший темп життя,коли мене ледь не збили на ескалаторі з ніг,як я стояла по лівій стороні ескалатора,піднімаючись вгору.Люди тут вибирають не тільки легкий спосіб обгону вниз,але й наганяють 10 000 кроків вверх.




Дідусь питає сьогодні:"Як там австрійці?" І я от думаю,а скільки я їх бачила за ці дні.Запитав би про китайців,я б сказала,що вони перебірливі до фотографій біля пам'яток. Поцікавився б іншими азіатами,я б втомилася розповідати про те скільки простору займають саме вони. Казахи,серби,це окрема тема до якої я ще не дійшла. Але Настя переконує,що кожен,хто сюди потрапляє стає расистом.Час покаже.Я проти такої політики.Поки я на всі 32 до всіх,хто з горем пополам вчить мене тутешнім лініям метро.

Рахунок відкривала в банку.Такий крутий,в центрі,пропонують тільки каву/чай,аж якісь несерйозні.Я,захопившись консультантом, зробила все що мало і з почуттям виконаного обов'язку прийшла додому.Пройшло півтора дні,як я зрозуміла,що картки то не має.Може то така система ВІДЕНСЬКА,або я конкретно задивилася в ті зеленуваті очі.

Набрала повний візок продуктів значить,на весь тиждень думаю,підходжу до каси."З вас 20 євро",-думаю ну ок. Дістаю гордо 20 євро,вручаю касиру,а він на мене дивиться і кліпає очима.І тут я розумію,що гордо йому простягнула 1 гривню,бо я досі не витягла гривні з гаманця.Та я була б не я,якби заплативши,я зрозуміла,що пакетів поліетиленових не існує на касі,за мною 100500 людей.Але мені ввічливо запропонували паперовий пакет.Запакувала і як герой з фільму попленталася додому з пакетом в руках.

Ще були історії про неправильно введений IBAN при оплаті рахунку,українці в PULL&BEAR,"ВУ"університет,блукання в метро і багато іншого.Але це вже для дуже зацікавлених осіб.Бо вчу друзів лаконічності,а сама...
Відень,ти даєш все,а забираєш безтурботність.Не знаю навіть,що цінніше.

пятница, 2 марта 2018 г.

Start with a smile

                                        Десь там на кордоні України/свідомості
Певно відпускати завжди складніше,ніж іти. Дарувати простіше,ніж отримувати. Віддавати любов не потребує такої відповідальності,як її приймати. Простіше кажучи,якщо вам дають турботу,обійми,щирість,посмішки,ви - заручник ситуації,в якій підсвідомо почуваєте себе головним героєм фільму "Заплати другому". І тут всі,хто бачили і не бачили починають несхвально махати головою.Дайте розповім про інше,а тоді підсумуємо.

Складно за тиждень,не тоді,коли тобі махає на прощання твоя банда,а тоді,коли ще не бачиш їхніх запалених очей.Дивлюсь з вікна поїзда і знаю,що впевненість моя не тільки тут і зараз, а завжди і усюди,бо у мене є вони. Кілька пар очей,кілька сердець і посмішки.

Трата часу стає такою абстрактною в поїзді.Естетичне задоволення,медитація і накопичення енергії від краєвидів.Тоді підсвідомо переконуєш себе у самостійності і незалежності,ніби це не ти тиждень тому вихвалялася делікатесом scrambled eggs. Ти доросла(якщо не заходить справа про готування страв),цілеспрямована і можеш,якщо захочеш(точніше,якщо даси собі кілька підзатильників)!Казала я собі,переконуючи у правдивості. Так мало і має бути.Ми повинні говорити собі,не ким є,а ким хочемо стати.

Дивилася на дітей на шляху,таких усміхнених і щасливих,не залежно від того,в що вони одягнені.Дорослі можуть позаздрити цій простоті і наївності. Часто люди не дорослішають,а залишають вміння радіти простим речам.

Я про те,що кордон я перетнула з веселими митниками,і здається опинилася там,де спільною мовою є посмішка!Нею можна владнати будь-яку ситуацію.
 "Я щаслива!"- передавайте далі.
І хай би якою мовою до вас не говорили,пам'ятайте,ви можете допомогти просто посміхнувшись!
Ви мене цим завжди зцілюєте,спробуйте з іншими♥