в гості на іншу планету.

в гості на іншу планету.

я любила його і думала,що це моя планета спокою.у нього завжди свій запах і мої вулиці щастя. Київ - це мій перший відкритий світ,який ні разу не підвів і не розчарував.ні людьми,ні заходом/сходом сонця,ні викликами,ні відтінками фіолетового,ні різноманіттям жувілендів:)
я очікувала завжди надто багато і він давав все.
до цього було декілька,після нього теж.
але Відень ніби знав ахілесову п'яту Києва. Немов вирішив позмагатися і завоювати мене заново.
він дає затишок. подає тоді,коли я і не очікую.24/7 і такими потоками,що я боюсь загубитися в цій бездонній гостинності.
але, дотримуючись своєї обіцянки про прийняття факту закінчення подорожі ...я стараюсь(правда.з усіх сил) встояти перед ним і не одурманитися цієї вічною чарівністю Відня.
а ще я люблю Рівне/Прагу/Будапешт/Гаагу.
А ви колись зраджували містам? бо цей список змушує мене сумніватися у своїй вірності.

інколи я думаю про те,що можна бути громадянином більше, ніж однієї держави,кохати більше міст,ніж є на мапі і бути вірним і відданим всім водночас.

pilot experiment розпочато. далі більше.далі краще.
На тому тижні я відкривала для себе Голандію.
Нідерланди просили передати,що ображені на тих,хто асоціює країну тільки з легальною травою і вулицею червоних ліхтарів. тому нам міста відкривалися з іншого боку.
 Нам позували для фото полісмени на конях, ми танцювали під виконання солістів на King`s day,пили голландське пиво біля

 величного замку, говорили з найсмішнішою в світі жіночкою(яка за 40 хв поділилася всім своїм життям),їли пачками морозимо біля концертного залу столиці,грали баскетбол в центрі Амстера,обкатали на великах всю Гаагу,понямкали полуничок з marketa Роттердаму на пляжі,викристали безкоштовну тріп на човні по каналах,стрибали на бумеранг біля Ратуші з незнайомцями,тримали меч Дартвейдера,спробували всі сири на тому ж славнозвісному маркеті. А ще ну дуже багато сміялися в поїздах,бігали в фонтані,їли тости з арахісовим маслом навпроти будинку мистецтв Амстердаму,говорили до ночі і освоювали нове.
 Кожен виніс щось нове.Бо як без змін в подорожах.
Я їхала в порваних джинсах і кофточці.з собою брала ще парочку шортів і футболок/2 пари сонцезахисних окулярів. було 9 градусів щодня і дощі. але мені було тепло. і справа не в вітрі 10 км/год, а в людях і тому,що mindfulness нарешті було моїм постійним станом.
будучи собою, ви несвідомо показуєте людям, як можна краще. щаслива, що в мене є друзі,які продовжують відривати для мене це.

 Те,що усвідомила за 24 години в автобусі:
•люди розуміють всі мої коментарі про них англійською, тому треба бути обережнішою:)
•люди люблять говорити про своє життя.але ви виносите з того більше,ніж якби говорили ви. тож слухайте!
•мрії так легко здійснювати,особливо, якщо це морозиво в центрі міста.
•маркети можуть бути місцем для підкріплення в дорогих містах.
•арахісова масло нарешті може замінити вівсянку на сніданок.але це не точно.
•погода таки може бути такою,як в прогнозі- поганою.

•тепло буває не тільки від одягу.
•інтернет завжди може роздати привітний місцевий житель(правда якщо з вас стікає ріками дощ,ви панікуєте і говорите про все,але тільки не про те,що вам треба)
•автобуси прибувають не завжди туди, куди треба
•кажіть, що думаєте - краще помилитися,ніж ніколи не дізнатися, як правильно.
•люди здатні переосмислювати.якщо хочуть.
Зраджують певне тільки людям.з містами такого не провернеш. вони відчувають. але кожне можна любити по-особливому і брати щораз щось нове.
зробила б паспорт ВСЕСВІТУ. прописалась би скрізь, де була. і жила б роками скрізь,де тільки заманеться.
як каже Аня Єгорова:" обниМАЙ", і нехай вам буде тепло не від одягу.