Десь там на кордоні України/свідомості
Певно відпускати завжди складніше,ніж іти. Дарувати простіше,ніж отримувати. Віддавати любов не потребує такої відповідальності,як її приймати. Простіше кажучи,якщо вам дають турботу,обійми,щирість,посмішки,ви - заручник ситуації,в якій підсвідомо почуваєте себе головним героєм фільму "Заплати другому". І тут всі,хто бачили і не бачили починають несхвально махати головою.Дайте розповім про інше,а тоді підсумуємо.
Складно за тиждень,не тоді,коли тобі махає на прощання твоя банда,а тоді,коли ще не бачиш їхніх запалених очей.Дивлюсь з вікна поїзда і знаю,що впевненість моя не тільки тут і зараз, а завжди і усюди,бо у мене є вони. Кілька пар очей,кілька сердець і посмішки.
Трата часу стає такою абстрактною в поїзді.Естетичне задоволення,медитація і накопичення енергії від краєвидів.Тоді підсвідомо переконуєш себе у самостійності і незалежності,ніби це не ти тиждень тому вихвалялася делікатесом scrambled eggs. Ти доросла(якщо не заходить справа про готування страв),цілеспрямована і можеш,якщо захочеш(точніше,якщо даси собі кілька підзатильників)!Казала я собі,переконуючи у правдивості. Так мало і має бути.Ми повинні говорити собі,не ким є,а ким хочемо стати.
Дивилася на дітей на шляху,таких усміхнених і щасливих,не залежно від того,в що вони одягнені.Дорослі можуть позаздрити цій простоті і наївності. Часто люди не дорослішають,а залишають вміння радіти простим речам.
Я про те,що кордон я перетнула з веселими митниками,і здається опинилася там,де спільною мовою є посмішка!Нею можна владнати будь-яку ситуацію.
"Я щаслива!"- передавайте далі.
І хай би якою мовою до вас не говорили,пам'ятайте,ви можете допомогти просто посміхнувшись!
Ви мене цим завжди зцілюєте,спробуйте з іншими♥
Складно за тиждень,не тоді,коли тобі махає на прощання твоя банда,а тоді,коли ще не бачиш їхніх запалених очей.Дивлюсь з вікна поїзда і знаю,що впевненість моя не тільки тут і зараз, а завжди і усюди,бо у мене є вони. Кілька пар очей,кілька сердець і посмішки.
Трата часу стає такою абстрактною в поїзді.Естетичне задоволення,медитація і накопичення енергії від краєвидів.Тоді підсвідомо переконуєш себе у самостійності і незалежності,ніби це не ти тиждень тому вихвалялася делікатесом scrambled eggs. Ти доросла(якщо не заходить справа про готування страв),цілеспрямована і можеш,якщо захочеш(точніше,якщо даси собі кілька підзатильників)!Казала я собі,переконуючи у правдивості. Так мало і має бути.Ми повинні говорити собі,не ким є,а ким хочемо стати.
Дивилася на дітей на шляху,таких усміхнених і щасливих,не залежно від того,в що вони одягнені.Дорослі можуть позаздрити цій простоті і наївності. Часто люди не дорослішають,а залишають вміння радіти простим речам.
Я про те,що кордон я перетнула з веселими митниками,і здається опинилася там,де спільною мовою є посмішка!Нею можна владнати будь-яку ситуацію.
"Я щаслива!"- передавайте далі.
І хай би якою мовою до вас не говорили,пам'ятайте,ви можете допомогти просто посміхнувшись!
Ви мене цим завжди зцілюєте,спробуйте з іншими♥
Комментариев нет:
Отправить комментарий