мірило щастя♥

про все на світі.мій світ в одному місті.

Не знаю,як вимірюють рівень задоволеності життям в країнах.але мені здається, що все множать на усмішки. тут,в Будапешті, мені хочеться дивитися на людей,дізнаватися їхні долі і питати,який сніданок вони готували своїм дітям, або як їхні собаки виконували перші команди. я б рада запитати про їхні фото в найпотаємніших кишеньках гаманця, про те,де вони п'ють каву перед роботою і на що відкладають вже який місяць. мені так кортить дізнатися про країни-мрії людей з країни мрії.
безліч доданків я б множила на 100%. такий відсоток усмішок тут. в метро,парках,мостах і ліфтах.

Десь там за тим Парламентом блукала моя нездійснена dream. Ми пройшли 110 км по столітній бруківці,намагаючись її знайти за кожним поворотом,в кожному замку, в розписі кожної синагоги та парках неймовірних площ.

На рахунку 26 визначних пам'яток міста,4 вечірніх мости,оглядові майданчики та найзатишніший ruin pub. Все поруч і водночас на різних берегах. 

Щодня все було таким яскравим і особливим, що здавалося,навіщо ті фото та нотатки.Я вірила, що пам'ятатиму кожен окремий день до дрібниць. Але нейморівне,вражаюче,захоплююче,нове,екзотичне,немейнстрімне стає одним at the end of the day - ЩАСТЯМ. 

Історії про те, чи цікавий спікер виступає в Парламенті та їхні цигарки,вічна боротьба за трон,вигляд на місто з церкви Святого Базиліка-Штефана,традиційна кухня в Most bistro за :)цінами,"трндлошніца" на пасхальній площі та інше,що залишилося під куполом Будапешту. 

Як це коли здійснюються дитячі мрії? Спочатку розгубленість,бо те,чого ти так довго хотів ось тут,поруч,оточує тебе з усіх 360 градусів. Полегшення,що таки здіснюються.здійснюють.здійснюєш задумане.Порив до нового.Найбільш crazy і небанального.Бо колись ці вулички і нічні мости Будапешту мені теж здавалися не на жарт далекими і недосяжними.
Як каже мені моя мудра подруга,"воно таким і є,допоки ти його таким сприймаєш".

Дивуюсь щедрості і щирості людей тут,поринаю в сон,забувши про час,купаюся в джерелах при +2 і знаю,що це тільки початок. Початок моїх відкриттів і світу по той бік сприйняття,де без стереотипів та масок.
Якщо мене питають:"Як Будапешт?",я кілька хвилин думаю і не знаю що сказати. Розповідаю про власні враження та емоції,але не про нього. Залишу наші з ним секрети,розмови за кавою та моменти в найпотаємнішому місті. 

Будапешт ділиться,підморгує,морщиться від сміху,довіряє та віддає все,що має. Міста вміють віддаватися так само,як люди.Тільки не забувайте,що вони теж потребують вашого тепла та щирості.
До зустрічі на тому самому пішохідному мості о полудні. Множитимемо щастя міста на посмішки разом!