італійські обійми

італійські обійми.

Шукайте лоу кости, купуйте путівки в турагенствах, плануйте подорожі самостійно, стирайте місці на скретч карті, та ви не знайдете одну ідеальну країну в якій було б все. Розпитую своїх одногрупників, які, як Раян Бінгем з фільму "Up in the Air", вже мають тисячі миль та по 50 країн за плечами, про те,де хотіли б жити. Вони губляться у відповідях та просто починають розповідати про гори Австрії,блакитні лагуни Мальти,мости Будапешту, краєвиди Сан-Маріно,неймовірний менталітет мексиканців, клуби США та їжу Італії. Але ніхто з цих людей, не назвав мені країну, яка була б мрією для постійного життя. Справа в тому, що хай навіть всі 193 будуть стерті на скретч мапі,ти не будеш до кінця знати де твоє постійне місце та ідеальне життя.
 Десь я захоплювалась системою транспорту, десь вловлювала аромат сакури,ще десь готова була переходити мости щовечора аби не забути ту атмосферу, піднімалася на найвищі точки, споглядала місто з Ратуш,каталася на велосипедах по маленьких вуличках,відігрівалася від холоду Північного моря(до якого брала купальник:D) і просто усвідомлювала. Як часто протягом дня ви ловите себе на думці, що свідомо проживаєте момент?
Моя заставка на телефоні, про яку ви читали раніше, допомогла мені прожити 4 дні в Італії так..... що досі донямкую їхні солодощі.Насправді ж, досі в снах я там.
Аеропорт Болонії. Нарешті ЕМОЦІЙНІ люди,які розмахують руками і кричать на все приміщення про щось так щиро,що я, не розуміючи, посміхаюсь їм у відповідь. Тут переконуюсь, що не завжди треба слова для розуміння.
Настюха закохала мене в це місто,країну, атмосферу і народ. Почекайте, найважливіший пункт забула - ЇЖУ. Хоч на цих фото тільки один піднос з фруктами,все було феєричніше,повірте:)
в Болонії була найсмачніша піца, яку я пробувала.(п.с.якщо у Відні вас запросять на Італійську піцу - не ведіться. я заплатила 13 євро за те, що далеко мене не вразило).

 ми обійшли Болонію з її знаменитими Porta,фонтаном "Нептун",собором святого Петра,Пьяцца Маджоре(головна площа),Падаючими вежами Torre degli Asinelli і Torre degli Garisenda,найстарішим університетом Європи,Базилікою Святого Стефана та феєричним парком. Це затишне місто,де всі пішохідні доріжки знаходяться під накриттям, де можна взяти 3 кульки морозива замість обіду:D моїм улюбленим сніданком там, став круасан з фісташками та капучино. тепер ходжу по Відню в пошуках чогось фісташкового.
Побувала на парах в цьому крутому універі, хоч там екаунтинг послухала(який мені здавати в червні).
Музичка, височезна розписана стеля, запах бекону і тостів з арахісовим маслом, сміх з усіх-усюд і не описати які позитивні і заряджені люди. завдяки Насті побувала на локальному дні народженні. де ми готували scrambled eggs, тому що для них ця страва була загадкою(ні ні ні,зовсім не через те, що це моя фірмова ЄДИНА страва іххі). Певний перезаряд.

 пройшли 666 арок на гору до монастиря,який виявився закритим. але існує повір'я, що якщо пройти весь цей шлях пішки, прощаються гріхи.
втілювали мої заповітні мрії:їздили до моря в місто Ріміні на березі Адріатичного моря, та підкорювали три вежі Сан-Маріно(республіка з 34 000 мешканців).
Вечеряли з тими,хто своєю енергією зарядив мене на подальші дні.і я готова була казати щодня про те, яка вдячна долі, що є людина,з якою я можу їсти по 3 круасани в день,замовляти по кілька кульок морозива,зізнаватися що не знаю, хто такий Martin Garrix,говорити про країну майбутнього,підніматися до закритого монастиря,прости перефоткати по сто разів і засинаючи дивитися Голос Країни. це все до теми про тих, хто робить подорож душевно теплою.
Це моя 6 країна за 3 з половиною місяці,11 місто і мільйонна ейфорія від подорожей.А я скажу, що ідеального не буває. ні людей, ні міст, ні країн. кожне зачіпає по своєму: людьми з блакитними очима, площами з падаючими вежами, замками з мозаїкою, пастою Болоньєзе чи домашнім вином.

 ми хочемо щораз кудись не тому, що шукаємо новий дім біля океану,смачної піци чи затишне місце для відпочинку під пальмами, а тому, що створюємо свою країну.
країну всередині нас.
і хай там як, а в кожній залишаємо щось своє і знаходимо нове.
цеглина за цеглиною. країна за країною. чекатиму від вас запрошення в вашу власну мрію. надіюсь, домовимося на безвіз.
моя - з болонськими фісташковими круасанами,краєвидами Сан-Маріно,мостами Будапешту,празькими вуличками,парками Братислави,вафлями з кавою на сніданок з Амстера і маркетом з Роттердама. треба людей з Мексики додати:)