шукаючи себе.шукаючи своє.

шукаючи себе.шукаючи своє.

2016.Ми мріємо роз'їхатися по німецьких,польських, та навіть "русифікованих" українських містах та час від часу підкорювати нові території разом.
2018.сидимо навпроти нічного Рейхстагу Берліна,і спогади вилітають один за одним.хай вдалося зустрітися з всієї компахи тільки двом. я щаслива. "ЩАСЛИВА",- кричу на повний голос,бо це ж тільки той початок про який ми мріяли.

питають про здійснення і втілення. мій єдиний секрет- записувати мрії. хай так,не пишіть, якщо вам лінь,не треба. у світу буде більше сил виконати всі мої списані листки а4.
таки не розумію, чи у світу план на мене,чи у мене на нього. бо багато подорожей,але достатньо і нюансів в них. багато зеленого світла на переходах,але я все ще спізнююсь. навчилася керувати погодою, але ступінь яскравості сонця так і не піддається. обходила музеїв 40 Відня, але в Європі все ще не можу змиритися з цінами на них. багато посміхаюсь, але утворюються мімічні зморшки:D фоткаюсь з новими позами,а в результаті найкраща фотка все одно "сфоткайтіпнедивлюсь".була в подорожах безліч раз,але все ще примудряюсь забувати зубну щітку.купую білети на транспорт,але ще ні разу не було кому їх пред'являти.
намагаюся популяризувати подорожі,а люди заговорюють мене темами про їжу:)
Але якби рахували проїжджені на автобусі милі,мені здається до трикутника смерті вже б допливла. можливо треба було подумати про цю альтернативу?
а поки - до трикутника дорогого транспорту,небаченої архітектури і гусей.
я б почала писати про транспорт, але боюсь факт,що немає 24годинного білету, а одноразовий проїзд коштує 2,5 євро, точно не те,після чого ви скажете:"о,завта купую білет в Берлін".
Тому почну з гусей. Дивний факт,але це перше,що прийшло в голову. Я ж обіцяла бути чесною:) просто маст візит в цьому місті це Scharlottenburg schloss. Тут захід сонця біля озерця,замку і 11 милих створінь видався досить таки крутим закінченням подорожі. Серед них був і Лебідь(який літає,я ще такого не бачила),мандаринки і гусочки. за кількість не ручаюсь,бо кормила їх сухариками. тому не звинувачуйте,якщо приїдете заради 11 птахів,а виявиться лиш 6:)
Далі про те,заради чого їдуть у Берлін нормальні люди.
Рейхстаг(в який обов'язково потрібно реєструватися наперед)зсередини був чудовою локацією для фоток. і там захоплюючий вигляд на місто.на ліс Тіргартен, наприклад, який знаходиться в самому центрі. як на мене вечірня будівля Рейхстагу ідеальна точка для пікніку і винішка. в публічних місцях можна пити,ми питали в поліції😂
Бранденбурзькі ворота,Берлінська стіна довжиною в 1,3 км,острів музеїв(пам'ятка ЮНЕСКО),Берлінський собор з зеленим дахом,Ейфелева вежа Берліну,магазин Ріттер(де можна зробити власну шоколадку).
ввечері,після 39 км,я лягла в хостелі і зрозуміла,що ніколи ще так не цінувала сон і ліжко. рекорди по відстаннях, нових відчуттях і консенсусах.

Водій автобусу Rejiojet з Дюсельдорфу попросив доплатити за додаткову валізу. Валізу отриманих знань,досвіду і відчуттів.
а я думаю на що я в подорожах стільки грошей витрачаю?!

 в тому кабінеті,в той день 2016 ми говорили про конекшн не дивлячись на відстань і дистанцію. і знаєте, з дорогими для серця людьми це можливо. нестабільно,рідко і швидко. але завжди душевно і палко.

І хто б на кого не будував той план,чи світ,чи я... поки він є,я готова рухатися далі. бо не так важливо,коли сфітлофор червоний,якщо я запізнююсь десь на зустріч в європейській столиці.

італійські обійми

італійські обійми.

Шукайте лоу кости, купуйте путівки в турагенствах, плануйте подорожі самостійно, стирайте місці на скретч карті, та ви не знайдете одну ідеальну країну в якій було б все. Розпитую своїх одногрупників, які, як Раян Бінгем з фільму "Up in the Air", вже мають тисячі миль та по 50 країн за плечами, про те,де хотіли б жити. Вони губляться у відповідях та просто починають розповідати про гори Австрії,блакитні лагуни Мальти,мости Будапешту, краєвиди Сан-Маріно,неймовірний менталітет мексиканців, клуби США та їжу Італії. Але ніхто з цих людей, не назвав мені країну, яка була б мрією для постійного життя. Справа в тому, що хай навіть всі 193 будуть стерті на скретч мапі,ти не будеш до кінця знати де твоє постійне місце та ідеальне життя.
 Десь я захоплювалась системою транспорту, десь вловлювала аромат сакури,ще десь готова була переходити мости щовечора аби не забути ту атмосферу, піднімалася на найвищі точки, споглядала місто з Ратуш,каталася на велосипедах по маленьких вуличках,відігрівалася від холоду Північного моря(до якого брала купальник:D) і просто усвідомлювала. Як часто протягом дня ви ловите себе на думці, що свідомо проживаєте момент?
Моя заставка на телефоні, про яку ви читали раніше, допомогла мені прожити 4 дні в Італії так..... що досі донямкую їхні солодощі.Насправді ж, досі в снах я там.
Аеропорт Болонії. Нарешті ЕМОЦІЙНІ люди,які розмахують руками і кричать на все приміщення про щось так щиро,що я, не розуміючи, посміхаюсь їм у відповідь. Тут переконуюсь, що не завжди треба слова для розуміння.
Настюха закохала мене в це місто,країну, атмосферу і народ. Почекайте, найважливіший пункт забула - ЇЖУ. Хоч на цих фото тільки один піднос з фруктами,все було феєричніше,повірте:)
в Болонії була найсмачніша піца, яку я пробувала.(п.с.якщо у Відні вас запросять на Італійську піцу - не ведіться. я заплатила 13 євро за те, що далеко мене не вразило).

 ми обійшли Болонію з її знаменитими Porta,фонтаном "Нептун",собором святого Петра,Пьяцца Маджоре(головна площа),Падаючими вежами Torre degli Asinelli і Torre degli Garisenda,найстарішим університетом Європи,Базилікою Святого Стефана та феєричним парком. Це затишне місто,де всі пішохідні доріжки знаходяться під накриттям, де можна взяти 3 кульки морозива замість обіду:D моїм улюбленим сніданком там, став круасан з фісташками та капучино. тепер ходжу по Відню в пошуках чогось фісташкового.
Побувала на парах в цьому крутому універі, хоч там екаунтинг послухала(який мені здавати в червні).
Музичка, височезна розписана стеля, запах бекону і тостів з арахісовим маслом, сміх з усіх-усюд і не описати які позитивні і заряджені люди. завдяки Насті побувала на локальному дні народженні. де ми готували scrambled eggs, тому що для них ця страва була загадкою(ні ні ні,зовсім не через те, що це моя фірмова ЄДИНА страва іххі). Певний перезаряд.

 пройшли 666 арок на гору до монастиря,який виявився закритим. але існує повір'я, що якщо пройти весь цей шлях пішки, прощаються гріхи.
втілювали мої заповітні мрії:їздили до моря в місто Ріміні на березі Адріатичного моря, та підкорювали три вежі Сан-Маріно(республіка з 34 000 мешканців).
Вечеряли з тими,хто своєю енергією зарядив мене на подальші дні.і я готова була казати щодня про те, яка вдячна долі, що є людина,з якою я можу їсти по 3 круасани в день,замовляти по кілька кульок морозива,зізнаватися що не знаю, хто такий Martin Garrix,говорити про країну майбутнього,підніматися до закритого монастиря,прости перефоткати по сто разів і засинаючи дивитися Голос Країни. це все до теми про тих, хто робить подорож душевно теплою.
Це моя 6 країна за 3 з половиною місяці,11 місто і мільйонна ейфорія від подорожей.А я скажу, що ідеального не буває. ні людей, ні міст, ні країн. кожне зачіпає по своєму: людьми з блакитними очима, площами з падаючими вежами, замками з мозаїкою, пастою Болоньєзе чи домашнім вином.

 ми хочемо щораз кудись не тому, що шукаємо новий дім біля океану,смачної піци чи затишне місце для відпочинку під пальмами, а тому, що створюємо свою країну.
країну всередині нас.
і хай там як, а в кожній залишаємо щось своє і знаходимо нове.
цеглина за цеглиною. країна за країною. чекатиму від вас запрошення в вашу власну мрію. надіюсь, домовимося на безвіз.
моя - з болонськими фісташковими круасанами,краєвидами Сан-Маріно,мостами Будапешту,празькими вуличками,парками Братислави,вафлями з кавою на сніданок з Амстера і маркетом з Роттердама. треба людей з Мексики додати:)

9 планета сонячної системи.

  9 планета сонячної системи.
Вбиваю в Google maps: "Щастя". іду прокладеним шляхом,піднімаю голову, а наді мною космоліт. "коли цю станцію встигли перенести в космос?"- питаю я себе. і відразу розумію, що певне такі станції тільки там і є. пам'ятаю, як в метро оголосили: "обережно,двері зачиняються,наступна зупинка ENDLESS HAPPINESS", і я ледь встигла вибігти, опинившись біля WU.
таким було знайомство. зляканим, з очима,формою якоїсь з геометричних фігур,могутнім,заворожуючим, по-дитячому наївним і обнадіюючим. обіцянками створити стільки емоцій, щоб фото берегли їх свіжість. тепер щораз лякаюсь від того, наскільки звикають люди.чому їх перестає Вражати Вражаюче. створюю звичку дивуватися по новому/отримувати нові емоції від знайомих речей. з університетом і життям тут вдається.здається, що київ буде новим, етапом в удосконаленні цієї звички. але то потім. на серпень навіть календаря ще не маю.

-напиши об учебном процессе, а то по фоткам ты очень много путешествуешь и мало учишься.приходить смс одного дня від Полінки. я встигаю посміхнутися від того, як інстаграм створює імідж:D вже планую відписати про всі подорожі. аж тут наступна смс:"уверенна, что на самом деле все не так". error/// просто виявляється люди надто добре мене знають:)

як люди можуть жити/вести себе/вчитися за адресою персонального щастя?

я завжди була переконана, що результат залежить тільки від людини. і якщо ти вчишся, то хай то буде КНЕУ/КНУ/WU - ти отримаєш ту кількість знань, яку сам напрацюєш. тільки я сама знайшла black hole в своїх словах. "сам напрацюєш" виявилося тим, що відрізняє нашу освіту від освіти в Австрії. тут викладачі проводять світові вокршопи, мають власні компанії і свій leisure time присвячують студентам. в людей, які це роблять з власного бажання, а не через потребу грошей явно трохи інша мотивація.

коли ти сидиш на парі і знаєш, що після обіду 

Iris Kolliger буде вести семінар для HRM з Канади,Китаю,США, звідкись з'являється магічне бажання слухати весь 5тигодинний курс. так,пари тут тривають по 3-6 годин в середньому,зате закінчуються через два а то й півтора місяці. кожен може вибирати собі курси, які його цікавлять та створювати власний розклад.протягом 3 секуд реєстрації розбирають всі місця, тому люди приходять в університет ще вночі, що бути ближче до системи(працює як біржа,чим ближче - тим швидше).
Бібліотека - це мій рай, в якому можна спати, обідати на травичці або на лежаках в перервах між навчанням, вибирати місце біля панорамних вікон або в project rooms. чим ближче до іспитів, тим складніше знайти місце на 6 поверхах цього замку, тому часто я надаю перевагу стартувати зранку, щоб сидіти на улюбленому 5 поверсі з виглядом на парк.
мотивує те, що вчаться всі. за весь час тут я зустріла тільки два тусовщика, які ол дей найт були поза зоною. серед лідерів мотивація зростає і бажання встигнути все теж. студенти віком від 20 років і аж до бабусь та дідусів(навчання може бути як хоббі)
знаєте про тренд - провести весь день в бібілотеці або з'їздити по обміну в 5 країн протягом бакалаврату, отримати 1(найвища оцінка) з математики? а студенти wu встигають подорожувати Латинською Америкою, одночасно followити всі ці тренди і усміхатися в ліфті бібліотеки. такими я їх пам'ятатиму завжди - лідерами з щасливим серцем.
Про сам детальний процес навчання я розповім в іншому пості.Чекайте.

Відвертість цього тижня

•відпочивати працюючи. працювати відпочиваючи.

•роби більше,ніж від тебе очікують(тато Наталі).

Мої маркери дорослого життя:
•мої 13 рубашок зовсім непрактичний одяг. вдягала по 1 разу. праски ні в кого немає.
•готувати для мене стало чи не найбільшим випробуванням.
•можна міксувати різні кольори одягу при пранні,батьки просто не шарять/
•на серйозні конфлікти ідуть слабкі люди.
•все владнається,якщо ні, то спробуй владнати сам

Створіть свою локацію ЩАСТЯ в google maps.відтепер ця послуга доступна всім.

в гості на іншу планету.

в гості на іншу планету.

я любила його і думала,що це моя планета спокою.у нього завжди свій запах і мої вулиці щастя. Київ - це мій перший відкритий світ,який ні разу не підвів і не розчарував.ні людьми,ні заходом/сходом сонця,ні викликами,ні відтінками фіолетового,ні різноманіттям жувілендів:)
я очікувала завжди надто багато і він давав все.
до цього було декілька,після нього теж.
але Відень ніби знав ахілесову п'яту Києва. Немов вирішив позмагатися і завоювати мене заново.
він дає затишок. подає тоді,коли я і не очікую.24/7 і такими потоками,що я боюсь загубитися в цій бездонній гостинності.
але, дотримуючись своєї обіцянки про прийняття факту закінчення подорожі ...я стараюсь(правда.з усіх сил) встояти перед ним і не одурманитися цієї вічною чарівністю Відня.
а ще я люблю Рівне/Прагу/Будапешт/Гаагу.
А ви колись зраджували містам? бо цей список змушує мене сумніватися у своїй вірності.

інколи я думаю про те,що можна бути громадянином більше, ніж однієї держави,кохати більше міст,ніж є на мапі і бути вірним і відданим всім водночас.

pilot experiment розпочато. далі більше.далі краще.
На тому тижні я відкривала для себе Голандію.
Нідерланди просили передати,що ображені на тих,хто асоціює країну тільки з легальною травою і вулицею червоних ліхтарів. тому нам міста відкривалися з іншого боку.
 Нам позували для фото полісмени на конях, ми танцювали під виконання солістів на King`s day,пили голландське пиво біля

 величного замку, говорили з найсмішнішою в світі жіночкою(яка за 40 хв поділилася всім своїм життям),їли пачками морозимо біля концертного залу столиці,грали баскетбол в центрі Амстера,обкатали на великах всю Гаагу,понямкали полуничок з marketa Роттердаму на пляжі,викристали безкоштовну тріп на човні по каналах,стрибали на бумеранг біля Ратуші з незнайомцями,тримали меч Дартвейдера,спробували всі сири на тому ж славнозвісному маркеті. А ще ну дуже багато сміялися в поїздах,бігали в фонтані,їли тости з арахісовим маслом навпроти будинку мистецтв Амстердаму,говорили до ночі і освоювали нове.
 Кожен виніс щось нове.Бо як без змін в подорожах.
Я їхала в порваних джинсах і кофточці.з собою брала ще парочку шортів і футболок/2 пари сонцезахисних окулярів. було 9 градусів щодня і дощі. але мені було тепло. і справа не в вітрі 10 км/год, а в людях і тому,що mindfulness нарешті було моїм постійним станом.
будучи собою, ви несвідомо показуєте людям, як можна краще. щаслива, що в мене є друзі,які продовжують відривати для мене це.

 Те,що усвідомила за 24 години в автобусі:
•люди розуміють всі мої коментарі про них англійською, тому треба бути обережнішою:)
•люди люблять говорити про своє життя.але ви виносите з того більше,ніж якби говорили ви. тож слухайте!
•мрії так легко здійснювати,особливо, якщо це морозиво в центрі міста.
•маркети можуть бути місцем для підкріплення в дорогих містах.
•арахісова масло нарешті може замінити вівсянку на сніданок.але це не точно.
•погода таки може бути такою,як в прогнозі- поганою.

•тепло буває не тільки від одягу.
•інтернет завжди може роздати привітний місцевий житель(правда якщо з вас стікає ріками дощ,ви панікуєте і говорите про все,але тільки не про те,що вам треба)
•автобуси прибувають не завжди туди, куди треба
•кажіть, що думаєте - краще помилитися,ніж ніколи не дізнатися, як правильно.
•люди здатні переосмислювати.якщо хочуть.
Зраджують певне тільки людям.з містами такого не провернеш. вони відчувають. але кожне можна любити по-особливому і брати щораз щось нове.
зробила б паспорт ВСЕСВІТУ. прописалась би скрізь, де була. і жила б роками скрізь,де тільки заманеться.
як каже Аня Єгорова:" обниМАЙ", і нехай вам буде тепло не від одягу.